Компульсивні борги – результат хвороби.
Ми з’ясували, що це хвороба, яка згодом не зникає, а прогресує. Ця хвороба, що прогресує за своєю природою, від якої ніколи не можна вилікуватися, але її можна призупинити
Перш ніж прийти до Анонімних Боржників, багато компульсивних боржників вважали себе безвідповідальними, слабкими морально і навіть часом «поганими», які завдають шкоди. Концепція Анонімних боржників ґрунтується на тому, що анонімні боржники – це насправді дуже хворі люди, які, втім, можуть одужати, якщо йтимуть у міру сил простою програмою, яка довела свою ефективність для інших чоловіків та жінок зі схожою проблемою.
Будучи компульсивними боржниками, ми використовували шаблони поведінки, які призводили нас до витрат, які не відповідали нашим дійсним потребам. Деякі з нас із запізненням оплачували наші рахунки або повертали борги, навіть тоді, коли ми мали гроші для їх погашення. Або ми розплачувалися з парою кредиторів, повністю ігноруючи інших. Інші просто ігнорували свої борги, безпідставно сподіваючись, що хтось чудово врегулює їх за нас. Деякі з нас проявили себе як компульсивні «розтратники», купуючи речі, яких ми не потребували або не хотіли. Коли у нас не вистачало грошей, ми кидалися та купували річ, яку об’єктивно не могли собі дозволити. Ми витрачали гроші імпульсивно, обтяжували себе «незабезпеченими боргами» (боргами, які нам було не за кошти виплатити), відчували себе винними, обіцяли собі ніколи до цього не повертатися, і знову поверталися на це коло, коли нами опановувало почуття, що чогось не вистачає. Витративши понад належне, ми часто виявляли, що не можемо зрозуміти, куди ж ми витратили гроші, і дивувалися, що грошей більше немає. Деякі компульсивні боржники не мають нині боргів, але вони також можуть відвідувати Анонімних Боржників. Єдиною умовою членства у Співтоваристві Анонімних Боржників є бажання припинити заводити непідкріплені коштами борги.
Деякі з нас є компульсивними жебраками, які перебиваються від однієї фінансової кризи до іншої. Також серед нас є ті, хто практично не спроможний витратити гроші на себе. У таких людей зламаний телевізор залишається без ремонту, взуття, яке вже давно зносилося, використовується ще цілий сезон, і навіть медичні проблеми залишаються невирішеними довго.
Ця хвороба вплинула на наше ставлення до себе та сприйняття навколишнього світу. Таке мислення призвело нас до того, що ми вважаємо себе неповноцінними – вдома, на роботі, у суспільстві, інтимних відносинах. Ця проблема також призвела нас до того, що в цьому світі завжди чогось недостатньо для нас. Ця хвороба породила почуття злиднів у всьому, що ми робили і з чим стикалися.
У відповідь на це ми перенеслися у уявний світ, наповнений грошима і вільний від будь-яких зобов’язань.